Дисплазія ліктьового суглоба у собак та фрагментований вінцевий відросток ліктьової кістки (ФВД) у собак: вичерпний посібник

Фрагментовані вінцеподібні відростки медіальної ліктьової кістки (ФВК) є формою дисплазії ліктьового суглоба у собак, яка є однією з найпоширеніших причин кульгавості у молодих собак.

Спадкові захворювання та форми дисплазії ліктьового суглоба

Дисплазія ліктьового суглоба, спадкове захворювання у собак, зустрічається в різних формах. До них належать фрагментований медіальний вінцевий відросток ліктьової кістки (ФВД), ізольований анконеальний відросток (ІАН) та остеохондроз (ОКД). Усі ці стани пов'язані з ростом і, на жаль, не піддаються лікуванню.

ФКП та ОКР є одними з найпоширеніших причин кульгавості у молодих собак. Зазвичай вони виникають у віці від чотирьох до п'яти місяців, коли собака перебуває у центральній фазі росту.

Причини та поширеність захворювання

Самці собак хворіють приблизно вдвічі частіше, ніж самки, оскільки вони ростуть швидше. Такі фактори, як підвищений рівень активності та корм з мінеральними добавками, що прискорюють ріст, також можуть сприяти захворюванню.

Деякі породи особливо схильні до цього захворювання, такі як лабрадори та золотисті ретривери, бернські зенненхунді, німецькі вівчарки, гігантські шнауцери, ньюфаундленди та ротвейлери. Собаки змішаних порід також часто страждають від цієї форми дисплазії.

(C) https://www.fitzpatrickreferrals.co.uk/orthopaedic/canine-elbow-dysplasia/

Які породи собак особливо страждають і чому?

Захворюваність на дисплазію ліктьового суглоба не рівномірно розподілена серед усіх порід собак. Натомість, це захворювання демонструє чітку породну специфічність. Фактично, деякі породи собак частіше уражаються цим захворюванням через їхню генетичну схильність та будову тіла.

1. Лабрадор-ретривер

Лабрадори-ретривери є однією з порід, які найчастіше страждають від дисплазії ліктьового суглоба. Це пов'язано з генетичною схильністю породи до цього захворювання. Крім того, розмір і вага лабрадорів також можуть сприяти підвищенню ризику розвитку дисплазії ліктьового суглоба.

2. Ротвейлер

Ротвейлери також схильні до дисплазії ліктьових суглобів. Як і лабрадори-ретривери, це пов'язано як з їхньою генетичною схильністю, так і з розміром і вагою, що може призвести до підвищеного навантаження на суглоби.

3. Сен-Бернард

Сенбернари — це велика та важка порода собак, схильна до низки проблем із суглобами, включаючи дисплазію ліктьового суглоба. Їх швидке зростання та вага можуть збільшити навантаження на суглоби та підвищити ризик розвитку дисплазії ліктьового суглоба.

4. Німецькі вівчарки

Німецькі вівчарки – ще одна порода, яка часто страждає від дисплазії ліктьового суглоба. У цієї породи стан може бути пов'язаний з генетичними факторами, а також з будовою тіла та тим, як ці собаки фізично піддаються стресу та фізичним навантаженням.

5. Золотистий ретривер

Золотисті ретривери також схильні до дисплазії ліктьових суглобів, головним чином через свою генетичну схильність. Тут також можуть грати роль розмір і вага породи.

6. Ньюфаундленд

Ньюфаундленди — це велика та важка порода собак, схильна до різноманітних проблем із суглобами, включаючи дисплазію ліктьового суглоба. Розмір, вага та статура цих собак можуть створювати підвищене навантаження на суглоби та підвищувати ризик розвитку дисплазії ліктьового суглоба.

Важливо зазначити, що хоча ці породи мають підвищений ризик розвитку дисплазії ліктьового суглоба, будь-який собака, незалежно від породи, може страждати від цього стану. Для зменшення поширеності цього захворювання у порід, що знаходяться в групі ризику, необхідний комплексний контроль за розведенням та цілеспрямовані програми розведення.

Симптоми та діагностика ФКП та ОКР

ФКП та ОКР викликають біль, який може варіюватися від легкої до сильної кульгавості. Якщо стан вражає обидві сторони, може спостерігатися скутість ходи та небажання рухатися.

Діагноз дисплазії ліктьового суглоба можна поставити лише за допомогою клінічного огляду собаки. Попередні обстеження за допомогою рентгенівських променів були замінені сучасними діагностичними методами, такими як... Комп'ютерна томографія були замінені, що дає точну картину поточного стану тварини.

Терапія та прогноз

Консервативне лікування

Консервативне лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак спрямоване на полегшення клінічних симптомів, покращення якості життя тварини та уповільнення прогресування захворювання. Воно охоплює кілька аспектів:

1. Контроль ваги: Собаки з надмірною вагою мають підвищений ризик ортопедичних захворювань, таких як дисплазія ліктьового суглоба. Надмірна вага створює навантаження на суглоби та може погіршити симптоми. Тому правильний контроль ваги, який включає збалансоване харчування та регулярні фізичні вправи, є ключовим аспектом консервативного лікування.
2. Фізіотерапія та реабілітація: Фізіотерапія може допомогти підтримувати або покращувати рухливість суглобів, полегшувати біль та підтримувати або нарощувати м’язову масу. Це може включати вправи для зміцнення м’язів, масаж, гідротерапію, таку як підводні бігові доріжки, та цілеспрямовану рухову терапію.
3. Лікування болю: Дисплазія ліктьового суглоба у собак часто пов'язана зі значним болем. Тому ефективне лікування болю є ще одним важливим аспектом консервативного лікування. Це може включати прийом знеболювальних та протизапальних препаратів, використання спеціальних дієт, багатих на омега-3 жирні кислоти, або альтернативні методи лікування, такі як акупунктура.
4. Модифікація фізичної активності: Можливо, знадобиться скоригувати фізичну активність собаки, щоб запобігти подальшому пошкодженню ураженого суглоба. Це може означати обмеження або уникнення певних видів діяльності, які створюють велике навантаження на суглоби, таких як стрибки чи біг. Натомість, слід зосередитися на контрольованих, плавних рухах, таких як ті, що відбуваються під час прогулянок або плавання.

Важливо зазначити, що консервативне лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак – це безперервний процес, який вимагає тісної співпраці між ветеринаром та власником собаки. Так само важливо, щоб лікування було адаптовано до кожної окремої собаки, оскільки ефективність різних заходів може відрізнятися від собаки до собаки. У важких випадках дисплазії ліктьового суглоба або якщо консервативне лікування не призводить до достатнього покращення, може бути розглянуто хірургічне втручання.

Хірургічне лікування дисплазії ліктьового суглоба

У важких випадках дисплазії ліктьового суглоба хірургічне втручання може бути необхідним заходом для полегшення страждань собаки та покращення якості її життя. Нижче ми представляємо різні хірургічні процедури, які можна використовувати для лікування дисплазії ліктьового суглоба.

1. Видалення фрагмента

Видалення фрагмента, яке також називають фрагментектомією, є поширеним методом лікування фетальної панкреатичної панкреатитної цирозу (ФПЦ). Під час цієї процедури вільний фрагмент, що викликає біль і запалення в суглобі, видаляється хірургічним шляхом. Операція виконується артроскопічно, тобто через невеликі розрізи на шкірі за допомогою камери, що мінімізує стрес для тварини.

2. Субтотальна корононоїдектомія

Субтотальна короноподібна ектомія – це спеціалізована хірургічна процедура, розроблена спеціально для лікування фетальної паралічної кори (ФКП). Під час цієї операції уражений медіальний вінцевий відросток ліктьової кістки майже повністю видаляється. Мета – зменшити навантаження на суглоб і полегшити біль.

3. Процедура розслаблення біцепсів (BURP)

Процедура вивільнення біцепса – це хірургічна процедура, яка використовується для лікування дентальної паралічної комірчастої спини (FCP) та інших форм дисплазії ліктя. Під час цієї операції місце прикріплення сухожилля біцепса до променевої кістки вивільняється, щоб зменшити тиск на суглоб і покращити рухливість.

4. Ковзаюча остеотомія плечової кістки (КШО)

Ковзаюча остеотомія плечової кістки – це складніша хірургічна процедура, призначена для розподілу навантаження на ліктьовий суглоб, тим самим запобігаючи болю та подальшому пошкодженню. Плечова кістка (хумерус) розрізається під певним кутом, а потім фіксується в новому положенні.

5. Проксимальна відвідна остеотомія ліктьової кістки (PAUL)

Процедура PAUL – це метод лікування дисплазії ліктя, за якого лікоть знімається від навантаження шляхом цілеспрямованого зміщення та фіксації ліктьової кістки. Ця процедура може бути особливо корисною для собак із тяжкою дисконгруентністю суглобів.

6. Подвійна коса остеотомія за Фіцпатріком

Подвійна коса остеотомія за Фіцпатріком – це передовий метод лікування дисплазії ліктьового суглоба. Під час цієї процедури ліктьова кістка розсікається у двох точках і фіксується в новому положенні для покращення посадки та функції суглоба.

Кожна з цих операцій вимагає спеціального післяопераційного догляду та реабілітації для досягнення найкращого можливого результату. Важливо, щоб собака отримувала ретельний післяопераційний догляд та контролювала її рухливість. Фізіотерапія та цілеспрямовані вправи можуть сприяти процесу загоєння та допомагати відновити рухливість і силу суглобів.

Догляд та реабілітація

Після операції важливо, щоб собака отримувала достатній відпочинок для сприяння загоєнню. Водночас, легка лікувальна фізкультура корисна для підтримки рухливості суглобів та запобігання атрофії м’язів. Приблизно через два-три тижні програму вправ можна поступово збільшувати.

Прогноз після успішної операції, як правило, сприятливий. За умови належного подальшого догляду та постійної фізіотерапії більшість собак можуть відновити майже нормальну рухливість. Однак у деяких собак все ще може розвинутися прогресуючий остеоартрит.

профілактика

Профілактичні заходи можуть зменшити ризик розвитку сімейної панкреатичної кори та обсесивно-компульсивного розладу у схильних до них собак. До них належать:

1. Здорове харчування: Збалансований та багатий на поживні речовини корм, який не прискорює ріст без потреби, є корисним.
2. Регулярні фізичні вправи: Помірні та регулярні фізичні вправи можуть допомогти підтримувати здоровий ріст та уникнути перевантаження суглобів.
3. Рання діагностика: Регулярні ветеринарні огляди можуть виявити ранні ознаки захворювання та дозволити своєчасно вжити заходів.
4. Вибір для розведення: Для порід, схильних до цих захворювань, слід бути обережними та використовувати в розведенні здорових батьківських тварин, щоб мінімізувати ризик успадкування.

Слід зазначити, що ці заходи не гарантують, що у собаки не розвинеться FCP або OCD, але вони можуть зменшити ризик і допомогти собаці прожити якомога довше та здоровіше життя.

Часті запитання про дисплазію ліктьового суглоба у собак

Короткий опис дисплазії ліктя у собак

Дисплазія ліктьового суглоба у собак – це складне ортопедичне захворювання, що складається з різних аномалій розвитку та анатомічних змін у ліктьовому суглобі. При дисплазії ліктьового суглоба у собак ліктьовий суглоб розвивається аномально, що може призвести до болю, кульгавості та, зрештою, хронічного остеоартриту.

Кілька факторів можуть сприяти розвитку дисплазії ліктьового суглоба у собак. Окрім генетичних факторів, також можуть відігравати роль умови навколишнього середовища, дієта та фізичне навантаження. Наприклад, швидка фаза росту у великих та швидкозростаючих порід собак часто пов'язана з розвитком дисплазії ліктьового суглоба у собак.

Дисплазія ліктьового суглоба у собак зазвичай діагностується за допомогою комбінації клінічного обстеження та методів візуалізації, таких як рентген або комп'ютерна томографія (КТ). Під час обстеження на дисплазію ліктьового суглоба у собак уражену тварину оцінюють на наявність ознак болю та обмежених рухів, а також роблять рентгенівські знімки або КТ для виявлення будь-яких змін у суглобі.

Лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак залежить від тяжкості захворювання та загального стану здоров'я собаки. Воно може включати консервативні заходи, такі як фізіотерапія, контроль ваги та знеболення, але також може передбачати хірургічне втручання, якщо захворювання запущене та суттєво впливає на якість життя собаки.

Важливо наголосити, що прогноз дисплазії ліктьового суглоба у собак є мінливим і залежить від багатьох факторів, включаючи тяжкість стану, час постановки діагнозу та тип лікування. Однак, завдяки ранній діагностиці та відповідному лікуванню, якість життя собаки з дисплазією ліктьового суглоба часто може бути значно покращена.

Щодо профілактики дисплазії ліктьового суглоба у собак, важливо зосередитися на комплексному контролі за розведенням та цілеспрямованих програмах розведення, щоб зменшити поширеність цього захворювання у порід групи ризику. Крім того, власники собак повинні забезпечити своєму улюбленцю збалансоване харчування та достатні фізичні навантаження, щоб мінімізувати ризик розвитку дисплазії ліктьового суглоба у їхнього собаки.

Дисплазія ліктьового суглоба у собак – це серйозне захворювання, яке потребує відповідної медичної допомоги. Краще розуміючи цей стан та вживаючи відповідних заходів профілактики та лікування, власники собак можуть допомогти мінімізувати страждання своїх тварин та покращити якість їхнього життя.