Комплексне керівництво по анаплазмозу у тварин

(C) Вікіпедія

вступ

Анаплазмози - це паразитарні інфекційні захворювання, що викликаються видами Anaplasma і переносяться кліщами. Ураженими тваринами-господарями є переважно собаки, але люди, вівці, кози, коти, велика рогата худоба та коні також можуть постраждати. Хвороба протікає в гострій і хронічній фазах.

Збудники та передача

Анаплазмози в основному викликаються двома видами Anaplasma:

• Anaplasma phagocytophilum: впливає на гранулоцити (білі клітини крові).
• Anaplasma platys: впливає на тромбоцити (тромбоцити).

Anaplasma phagocytophilum і Anaplasma platys належать до ряду Rickettsia і тому є бактеріями. Anaplasma phagocytophilum є зоонозом і викликає гранулоцитарний ерліхіоз людини.

вектори та хости

Anaplasma phagocytophilum в основному передається щитовими кліщами роду Ixodes, в Європі зокрема лісовим кліщем (Ixodes ricinus). Anaplasma platys, з іншого боку, передається коричневим собачим кліщем (Rhipicephalus sanguineus).

Передача анаплазми зазвичай відбувається через 24 години після початку присмоктування кліща. Інкубаційний період від 5 до 20 днів.

розподіл

Anaplasma phagocytophilum поширена між 40-ю та 65-ю паралелями, включаючи Німеччину, Швецію, Норвегію, Англію, Голландію, Польщу, Угорщину, Австрію, Швейцарію, Чехію, Словенію, Хорватію, Болгарію, Францію, північну Іспанію, північну Італію та північну Румунію.

Anaplasma platys зустрічається в Північній Африці, південній і центральній Португалії, південній Іспанії, Італії, Греції, Гібралтарі, Болгарії, Хорватії та південній Румунії.

діагностика

Анаплазмоз діагностується ветеринаром у гострій фазі шляхом прямого виявлення збудника за допомогою мазка крові, забарвленого за Гімза, та/або ПЛР крові. У хронічній фазі збудника можна виявити опосередковано шляхом визначення антитіл (титру) за допомогою ІФАТ або ІФА. Проте негативний результат ПЛР не виключає захворювання.

Діагностика анаплазмозу у собак

Оскільки симптоми анаплазмозу можуть бути схожі на симптоми інших захворювань, таких як бабезіоз або хвороба Лайма, важливо поставити точний діагноз. Ветеринари використовують аналізи крові, щоб виявити наявність бактерій Anaplasma або антитіл проти цих бактерій. Поєднання клінічних симптомів, виявлення збудника та реакції на терапію має вирішальне значення для встановлення діагнозу.

Симптоми

Гостра фаза (1-3 тижні)

• Лихоманка
• Апатія, млявість
• Шлунково-кишкові розлади
• Спленомегалія (збільшена селезінка)
• Лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів)
• Тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів)
• Носова кровотеча, кровоточивість ясен

• Петехії (дрібні крововиливи на шкірі)
• Кульгавість
• Поліартрит (запалення багатьох суглобів)

Хронічна фаза

• Панцитопенія (зменшення кількості всіх клітин крові)
• Увеїт (запалення очей)
• Кульгавість
• Поліартрит
• Неврологічні розлади

Симптоми анаплазмозу часто схожі на симптоми ерліхіозу.

Анаплазмоз у собак: загальні симптоми та ознаки

Симптоми зараження анаплазмозом у собак можуть відрізнятися, але деякі з найпоширеніших ознак включають:

• млявість
• Лихоманка
• Кровотеча слизової оболонки (наприклад, ясен)
• Носова кровотеча
• Небажання рухатися
• Кульгавість

У рідкісних випадках також можуть виникати неврологічні симптоми, такі як проблеми з координацією або судоми.

Лабораторні дослідження

У гострій фазі анаплазмозу аналізи крові зазвичай показують тромбоцитопенію (зниження кількості тромбоцитів), зниження лімфоцитів і підвищення моноцитів, загального білка (ЗБ), γ-глобулінів і С-реактивного білка (СРБ). У міру прогресування захворювання також може спостерігатися зниження еритроцитів і гематокриту, а також підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ).

Лікування

При появі гострих симптомів і відповідних змін в аналізі крові ветеринар може антибіотиком. Однак усунення збудника часто неможливе для Anaplasma platys, тоді як усунення збудника можливе для Anaplasma phagocytophilum.

У хронічній фазі рекомендується регулярний моніторинг за допомогою аналізу крові, клінічної хімії та електрофорезу білка. Слід зазначити, що доксицикліну гіклат може викликати сильне подразнення слизової оболонки. Тому таблетки ніколи не слід приймати натщесерце, їх слід давати разом з їжею (наприклад, у пакеті з м’ясом або курячим серцем).

Системна терапія кортизоном, як правило, протипоказана при переносних захворюваннях і може проводитися лише після суворої оцінки ризику та користі. Будь-які супутні інфекції необхідно лікувати одночасно.

профілактика

Для профілактики анаплазмозу можна використовувати перметрин-вмісні та флуметрин-вмісні плями та/або нашийники. Поведінкова профілактика полягає в уникненні тік-цік ділянок. У цьому випадку перед поїздкою слід проконсультуватися з ветеринаром.

На додаток до препаратів проти кліщів можна використовувати природні добавки, такі як таблетки цистусу, щоб ще більше знизити ризик зараження кліщами. Також важливо регулярно перевіряти собаку на наявність кліщів, особливо після прогулянок на природі. Якщо ви помітили кліща, видаліть його якнайшвидше за допомогою кліщового пінцета, щоб мінімізувати час контакту з кровососом.

Середовище та фактори ризику анаплазмозу

Оскільки кліщі частіше зустрічаються в певних середовищах, наприклад у високій траві, кущах і лісах, вам слід уникати таких місць або ретельно обстежити собаку після того, як вона потрапила в таке середовище. Ризик анаплазмозу найвищий під час типового сезону кліщів з весни до осені, тому в цей період потрібна додаткова обережність.

Неправильне видалення кліщів: ризики та можливі наслідки

Видалення кліщів є важливим кроком у зниженні ризику зараження Anaplasma phagocytophilum (анаплазмоз) або іншими збудниками, які передаються кліщами. Однак неправильне видалення кліща може призвести до підвищеного ризику інфікування та інших ускладнень. Нижче наведено деякі ризики та можливі наслідки неправильного видалення кліщів:

1. Передача хвороботворних мікроорганізмів : якщо кліща неправильно видалити, він може піддатися стресу та випустити слину в рану, підвищуючи ризик зараження Anaplasma phagocytophilum (анаплазмоз) або іншими патогенами.
2. Залишки частин кліща : якщо кліща видалити неправильно, частини ротового апарату або голови можуть застрягти в шкірі собаки. Це може призвести до запалення, інфекції або алергічних реакцій.
3. Стиснення тіла кліща : якщо кліща роздавити під час видалення, вміст його шлунка може витекти в рану, що також підвищує ризик інфікування.

Щоб звести ці ризики до мінімуму, слід дотримуватися таких кроків, щоб правильно та безпечно видалити кліщів:

1. Використання кліщового пінцета або пінцета : Використовуйте спеціальний пінцет від кліщів або тонкий пінцет, щоб захопити кліща якомога ближче до шкіри собаки. Уникайте видалення кліща голими пальцями або неспеціальними інструментами.
2. Повільне та безперервне висмикування : повільно та впевнено витягніть кліща прямо, не скручуючи та не стискаючи його. Повільне витягування спонукає кліща відпустити, мінімізуючи ризик перенесення слини або застрягання частин кліща.
3. Дезінфекція місця укусу : після видалення кліща ретельно продезінфікуйте місце укусу та руки відповідним дезінфікуючим засобом, щоб зменшити ризик інфікування.
4. Спостереження за собакою : спостерігайте за собакою протягом наступних кількох днів і тижнів на наявність можливих ознак інфекції, таких як лихоманка, млявість або біль у суглобах. Якщо ви підозрюєте інфекцію, негайно зверніться до ветеринара.

Поширені запитання про анаплазмоз

Непрямі пошкодження, спричинені анаплазмозом

Хоча анаплазмоз у тварин, як правило, легко піддається лікуванню, у деяких випадках може виникнути вторинне ураження, особливо якщо захворювання не розпізнати та не лікувати вчасно. Можливі непрямі збитки залежать від тяжкості інфекції та уражених органів. Деякі з можливих непрямих збитків:

1. Запалення суглобів і кульгавість : запальні реакції, викликані бактерією Anaplasma phagocytophilum, можуть призвести до запалення суглобів і кульгавості. У деяких випадках це може призвести до постійного пошкодження суглобів і хронічного болю.
2. Пошкодження органів : якщо анаплазми викликають запалення всередині органів, може виникнути пошкодження органів. Найбільш часто уражаються органи - печінка, нирки та легені. Невиліковане пошкодження органів може призвести до порушення функції органів і, в гіршому випадку, до їхньої недостатності.
3. Анемія : зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитів) може призвести до кровотечі та анемії. У важких випадках це може бути небезпечним для життя та вимагає переливання крові.
4. Неврологічні симптоми : у рідкісних випадках анаплазми також можуть впливати на нервову систему, що може призвести до неврологічних симптомів, таких як порушення координації, судоми або параліч.

Щоб звести до мінімуму ризик непрямих пошкоджень, важливо вчасно виявити та лікувати анаплазмоз. Якщо ви помітили у свого вихованця симптоми, які можуть вказувати на анаплазмоз, негайно зверніться до ветеринара. Раннє та належне лікування може допомогти зменшити ймовірність вторинного пошкодження та зберегти якість життя вашого вихованця.

Підсумки та висновки

Анаплазмоз – захворювання, яке передається кліщем і може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям у собак і кішок. Рання діагностика та лікування мають вирішальне значення для одужання тварини. Щоб уберегти собаку чи кота від анаплазмозу та інших кліщових захворювань, важливо регулярно проводити кліщову профілактику та перевіряти тварину на наявність кліщів. Дотримуючись цих заходів захисту, ви можете допомогти своєму чотирилапому другу бути здоровим і щасливим.

Сучасні дослідження анаплазмозу у собак

Дослідження анаплазмозу у собак/кішок є постійним процесом, спрямованим на поглиблення розуміння захворювання, розробку більш ефективних методів діагностики та лікування та покращення запобігання передачі кліщів. Деякі поточні напрямки досліджень:

1. Епідеміологія та розповсюдження : дослідники продовжують вивчати появу та географічне розповсюдження Anaplasma phagocytophilum у різних регіонах та серед різних видів тварин. Ці дослідження допомагають визначити зони ризику та час для розробки цілеспрямованих профілактичних заходів.
2. Стійкість до збудників кліщів : Оскільки збудники кліщів відіграють важливу роль у запобіганні анаплазмозу, розвиток резистентності до цих агентів також досліджується. Результати цих досліджень можуть допомогти розробити ефективніші методи лікування кліщів або альтернативні підходи до боротьби з кліщами.
3. Удосконалені методи діагностики : дослідження спрямовані на розробку більш точних і швидших методів діагностики анаплазмозу. Це може допомогти виявити хворобу на ранній стадії та швидше розпочати лікування, щоб мінімізувати можливі подальші пошкодження.
4. Нові терапевтичні підходи : розробка нових терапевтичних підходів, включаючи альтернативні антибіотики або імунотерапію, може допомогти покращити лікування анаплазмозу та подолати можливу стійкість до існуючих методів лікування.
5. Імунологія та патогенез : краще розуміння імунної відповіді при анаплазмозі та механізмів, за допомогою яких Anaplasma phagocytophilum інфікує клітини та викликає запалення, може допомогти визначити нові терапевтичні цілі або стратегії профілактики.

Результати цих досліджень можуть допомогти знизити ризик анаплазмозу у собак/кішок, оптимізувати діагностику та лікування захворювання та покращити якість життя уражених собак.