Дископатія у собак: комплексний погляд

Розуміння дископатії у собак

Дископатія у собак - це серйозне захворювання, яке розвивається внаслідок пошкодження або зміни положення міжхребцевих дисків. Щоб краще їх зрозуміти, спочатку ми хотіли б пояснити роль і природу міжхребцевих дисків. Вони складаються з хрящового фіброзного кільця, яке також називають фіброзним кільцем, і еластичного драглистого ядра, яке називається пульпозним ядром. Міжхребцеві диски забезпечують безболісну рухливість спини та поглинають удари по хребту, наприклад, під час стрибків. Вони лежать між кістковими тілами хребців у хребті.

Параліч такси: особлива форма дископатії у собак

Параліч такс – це особливий вид дископатії, який характеризується паралічем задніх кінцівок внаслідок грижі диска. Однак ця назва вводить в оману, тому що не тільки такси, але й багато порід собак можуть постраждати, зокрема французькі бульдоги, англійські бульдоги, бостон-тер’єри та мопси, а також такси та інші породи собак з довгою спиною, пекінеси, шотландські тер’єри, спанієлі. і той-пуделі.

(C) https://www.pdsa.org.uk/pet-help-and-advice/pet-health-hub/conditions/ivddslipped-disc-in-dogs

Породи собак, уражені дископатією у собак

Дископатія частіше вражає певні породи собак через їх генетичну схильність і фізичні особливості. Зокрема, менші породи з довгим хребтом і короткими ногами, які називаються «хондродистрофічними», сприйнятливі до цього стану.

Деякі з найбільш постраждалих порід:

1. Такса : дископатія є поширеним захворюванням у такс, рівень поширеності якого становить до 25%. Довгий хребет і короткі ноги такси підвищують ризик проблем з дисками, оскільки хребет піддається більшому механічному навантаженню.
2. Французький бульдог : ця порода також схильна до дископатії через свої фізичні характеристики та генетичну схильність до проблем зі скелетом.
3. Пекінес : у пекінесів довгий хребет і короткі ноги, подібні до такс, що робить їх схильними до гриж міжхребцевих дисків.
4. Бігль : незважаючи на нехондродистрофічні характеристики, біглі демонструють більшу поширеність дископатії, що свідчить про можливий генетичний компонент.
5. Ши-тцу : Ця порода також часто страждає від дископатії через її генетичну схильність і тип статури.
6. Кокер-спанієль : Кокер-спанієлі також схильні до проблем з диском, хоча точна причина цього ще не повністю зрозуміла.

Однак наявність певних фізичних і генетичних характеристик не означає, що у всіх собак цих порід буде розвиватися дископатія. Це лише збільшує ризик. Важливо, щоб власники собак будь-якої породи звертали увагу на ознаки болю в спині або обмеження рухливості та, якщо необхідно, віддали собаку на огляд ветеринару.

Причини дископатії у собак і паралічу такс

Дископатія виникає, коли фіброзне кільце та драглисте ядро ​​старіють і поступово втрачають свою функцію. Цей процес, відомий як дегенерація, може відбуватися у собак молодшого та середнього віку або вражати лише літніх собак. Деякі собаки можуть бути більш сприйнятливими до дископатії через генетичні фактори.

Іншою причиною дископатії є синдром кінського хвоста, при якому кісткові хребці дегенерують, що може призвести до гриж міжхребцевих дисків. У собак із зайвою вагою може розвинутися дископатія через неправильне навантаження, оскільки їх міжхребцеві диски відчувають велике навантаження.

Симптоми паралічу/дископатії у такс у собак

Існує кілька типових ознак паралічу такси, включаючи раптовий параліч і біль, зміну ходи, нерівну або хитку ходьбу та втрату контролю над сечовипусканням і дефекацією. Зазвичай особливо страждають молодші собаки у віці від одного до шести років.

Симптоми дископатії у собак можуть відрізнятися залежно від тяжкості та розташування грижі міжхребцевого диска. Однак, як правило, можуть спостерігатися такі симптоми:

1. Біль : найпоширенішою ознакою дископатії є біль. Це може бути локалізованим і зосередженим на ділянці ураженої грижі диска, або воно може бути дифузним. Собакам може бути важко лежати або вставати, вони можуть охороняти уражену ділянку або можуть не наважуватися рухатися чи виконувати певні рухи.
2. Порушення ходи : у багатьох собак з дископатією спостерігаються порушення ходи, які можуть варіюватися від легкої нестійкості до важкої атаксії або паралічу. Це може проявлятися у вигляді хитання, спотикання, нездатності координувати задні лапи або навіть нездатності рухатися чи стояти.
3. Зміни поведінки : собаки з дископатією можуть демонструвати зміни поведінки, такі як втрата інтересу до занять, які їм зазвичай подобаються, зниження апетиту, дратівливість або навіть агресія.
4. Неврологічні симптоми : залежно від розташування та тяжкості грижі міжхребцевого диска, собаки з дископатією також можуть проявляти ряд неврологічних симптомів. Це може включати зниження або відсутність рефлексів, втрату відчуття болю, утруднене сечовипускання або дефекацію, а у важких випадках – параліч.

Важливо відзначити, що не всі собаки з дископатією демонструють усі ці симптоми, і що симптоми можуть відрізнятися від собаки до собаки. Тому вкрай важливо, щоб власники собак уважно спостерігали за своїми тваринами та негайно зверталися до ветеринара, якщо є підозра на дископатію. Рання діагностика та лікування можуть допомогти зменшити ризик незворотних пошкоджень та інвалідності.

Діагностика дископатії у собак

Діагностика дископатії у собак вимагає комплексного клінічного обстеження та спеціальних методів візуалізації. Процедури, як правило, включають комбінацію наступних кроків:

1. Клінічне обстеження : Першим кроком у діагностиці дископатії є ретельний клінічний огляд ветеринара. Це може включати неврологічне обстеження для виявлення будь-яких відхилень у рефлексах або рухливості собаки. Крім того, можуть бути проведені певні спеціальні тести, такі як тест на відчуття болю та тест на пропріоцептивний дефіцит (тобто здатність собаки сприймати власні кінцівки в просторі).
2. Рентгенівські промені : стандартні рентгенівські промені можна використовувати для виявлення ознак дископатії, таких як звуження дискового простору або зміни кісток навколо ураженого диска. Однак слід зазначити, що рентген не завжди може дати точну інформацію про стан міжхребцевих дисків, особливо на ранніх стадіях захворювання.
3. Розширені методи візуалізації : щоб отримати більш детальну інформацію про диски та навколишні тканини, можна використовувати комп’ютерна томографія (КТ) Ці методи можуть забезпечити точний огляд міжхребцевих дисків і спинного мозку, а також допомогти визначити ступінь і точне розташування грижі диска.
4. Мієлографія : ця процедура передбачає введення контрастної речовини в простір навколо спинного мозку, щоб він виділявся під час рентгенівського або комп’ютерного сканування . Це може допомогти визначити точне місце розташування та ступінь грижі диска. Однак ця процедура зараз використовується рідше, оскільки вона є інвазивною та може викликати ускладнення.

Слід підкреслити, що діагностика дископатії у собак може бути складною та потребує всебічної клінічної оцінки та спеціальних візуалізаційних досліджень. Також важливо, щоб власники собак знали симптоми цієї хвороби та негайно зверталися за ветеринарною допомогою при підозрі на дископатію.

Варіанти лікування дископатії у собак

Варіанти лікування: Лікування від наркоманії та реабілітація

Вибір лікування залежить від тяжкості та типу дископатії. Для легкого паралічу такси, який можна контролювати за допомогою ліків, перевага зазвичай надається медикаментозній терапії. До них відносяться знеболюючі та протизапальні препарати, які допомагають зменшити набряк і запалення та заспокоїти уражену ділянку. Важливо, щоб господар проводив медикаментозну терапію під керівництвом ветеринара і суворо дотримувався дозування.

Паралельно з медикаментозним лікуванням можуть бути корисні різні реабілітаційні заходи, які сприяють одужанню та прискорюють процес загоєння. Фізіотерапія та гідротерапія можуть відігравати важливу роль у сприянні мобільності, одночасно підтримуючи нарощування м’язів.

У деяких випадках використання допоміжних пристроїв, таких як коляска, може допомогти в повсякденному житті та відновити якість життя.

Варіанти лікування дископатії у собак: хірургічні процедури

У більш серйозних випадках, коли медикаментозна терапія недостатня або неефективна, може знадобитися хірургічне втручання. Хірургічна процедура спрямована на полегшення тиску на спинний мозок шляхом видалення грижової частини диска.

Існують різні хірургічні процедури для лікування дископатії. Вони можуть бути малоінвазивними або відкритими, залежно від тяжкості захворювання та положення ураженого диска. Ваш ветеринар порекомендує найбільш підходящий хірургічний підхід на основі індивідуальної ситуації вашої собаки.

Важливо відзначити, що хірургічне лікування вимагає відповідного подальшого спостереження. Це може включати прийом ліків, фізіотерапію та регулярні огляди. Ваш ветеринар допоможе вам скласти оптимальний план догляду за вашою собакою.

У ветеринарній медицині існує кілька хірургічних процедур для лікування дископатії, кожна з яких має свої переваги та обмеження. Вибір процедури залежить від кількох факторів, включаючи тяжкість стану, точне розташування ураженого диска та загальний стан здоров’я собаки.

Однією з найпоширеніших операцій є фенестрація , під час якої видаляють невелику частину міжхребцевого диска, щоб зменшити тиск на спинний мозок. Цей метод є малоінвазивним і часто використовується на собаках із легкою та помірною дископатією. Це дозволяє швидше одужати та зменшити післяопераційні ускладнення порівняно з іншими процедурами.

Іншою поширеною процедурою є геміламінектомія , під час якої частина хребця видаляється, щоб забезпечити кращий доступ до ураженого диска. Це дозволяє більш ретельно видалити тканину диска, тому може бути кращим у більш важких випадках. Однак ця процедура більш інвазивна і може бути пов’язана з підвищеним ризиком післяопераційних ускладнень.

Для собак із пізньою або важкою дископатією знадобитися дорсальна ламінектомія Ця процедура передбачає видалення великої частини хребця, щоб забезпечити максимальний доступ до ураженого диска. Це дозволяє повністю видалити диск, але може призвести до більш тривалого періоду відновлення та збільшення ризику післяопераційних ускладнень.

Незалежно від обраної операції ретельний післяопераційний догляд має вирішальне значення. Це може включати ліки для полегшення болю та зменшення запалення, фізіотерапію для сприяння мобільності та регулярні огляди для моніторингу процесу загоєння.

Важливо відзначити, що будь-яке хірургічне втручання несе в собі ризики, тому рішення про хірургічне втручання слід завжди приймати після тісної консультації з лікуючим ветеринаром.

Профілактика та лікування дископатії у собак

Оскільки деякі породи собак мають генетичну схильність до дископатій, важливо мінімізувати ризик за допомогою профілактичних заходів. Це включає в себе підтримку здорової ваги собаки, щоб уникнути надмірного тиску на хребет. Регулярні помірні вправи можуть допомогти зміцнити м’язи навколо хребта та зменшити ймовірність дископатії. Крім того, власники уражених порід собак повинні звернути пильну увагу на перші ознаки дископатії та проконсультуватися з ветеринаром у разі підозри.

Загалом дископатія у собак потребує комплексного лікування, яке включає як лікування гострих симптомів, так і профілактичні заходи для мінімізації ризику майбутньої хвороби. За умови правильного догляду та уваги ваша собака може жити повноцінним і щасливим життям, незважаючи на дископатию.

Часті запитання про дископатію у собак

Короткий опис дископатії у собак

Дископатія у собак є поширеним і серйозним захворюванням, яке вражає міжхребцеві диски та може викликати сильний біль і обмеження рухливості. По суті, це дегенеративне захворювання, при якому міжхребцеві диски, які служать амортизаторами між хребцями, втрачають стабільність і можуть ламатися або випадати. Це може призвести до того, що внутрішній матеріал диска тисне на спинний мозок, викликаючи біль, кульгавість, а у важких випадках – параліч.

Точна причина дископатії ще до кінця не вивчена. Однак вважається, що це включає поєднання генетичних, екологічних і механічних факторів. Особливо страждають менші породи собак з довгим хребтом і короткими лапами, такі як такси, пекінес і французькі бульдоги, а також деякі інші породи, такі як біглі та кокер-спанієлі.

Діагноз дископатії зазвичай ставиться шляхом поєднання клінічного обстеження, рентгенівських досліджень і сучасних методів візуалізації, таких як комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ). Існує кілька варіантів лікування дископатії, включаючи консервативні заходи, такі як знеболення та фізіотерапія, а також хірургічне втручання у більш важких випадках.

Прогноз для собак з дископатією залежить від тяжкості стану та лікування. Деякі собаки можуть повністю одужати, а інші можуть мати постійні порушення. Ключовим аспектом лікування дископатії є раннє виявлення та лікування. Тому важливо, щоб власники собак знали ознаки цього стану та за необхідності швидко зверталися за ветеринарною допомогою.

Дископатія у собак є складною та багатофакторною проблемою, яка потребує подальших досліджень. Кращі знання про генетичні та механічні причини можуть допомогти покращити профілактику та лікування цього захворювання. Тим часом вкрай важливо, щоб власники собак були поінформовані та могли розпізнавати ознаки дископатії та відповідним чином реагувати.

Література про дископатию у собак

1. Фінгерот, Дж.М., і Томас, В.Б. (2016). Досягнення в лікуванні захворювань міжхребцевих дисків у собак і кішок . Еймс, Айова: Wiley-Blackwell. Ця книга містить вичерпний огляд патології, діагностики та лікування захворювань міжхребцевих дисків у собак і котів.
2. Джеффрі, Н.Д., Левін, Дж.М., Олбі, Нью-Джерсі, і Стайн, В.М. (2013). Мієлопатії собак і котів: етіологія та діагностичні підходи . Ветеринарні клініки Північної Америки: Практика дрібних тварин, 43(5), 1141-1158. У цій статті детально розглядаються різні причини та методи діагностики захворювань спинного мозку у собак і кішок, включаючи дископатію.
3. Бріссон, Б.А. (2010). Захворювання міжхребцевих дисків у собак . Ветеринарні клініки Північної Америки: Практика дрібних тварин, 40(5), 829-858. У цій статті міститься детальне обговорення міжхребцевої дископатії у собак, включаючи причини, діагностику та варіанти лікування.
4. Шарп, Н. Дж., і Вілер, С. Дж. (2005). Захворювання хребта дрібних тварин: діагностика та хірургія . 2-е видання. Единбург: Elsevier Health Sciences. У цій книзі міститься детальний посібник з діагностики та хірургічного лікування захворювань хребта дрібних тварин, у тому числі дископатії.

Будь ласка, зверніть увагу, що ця література написана англійською мовою, оскільки існує обмежена література німецькою мовою в цій конкретній галузі. Однак це може бути дуже корисним для ветеринарів і вчених, які продовжують вивчати дископатию у собак.