Дисплазія ліктьового суглоба собаки та фрагментований ліктьовий короноїдний відросток (FCP) у собак: вичерпний посібник

Фрагментовані медіальні ліктьові короноїдні відростки (FCP) є формою дисплазії ліктьового суглоба собаки, яка є однією з найпоширеніших причин кульгавості у молодих собак.

Спадкові захворювання та форми ліктьової дисплазії

Дисплазія ліктя, спадкове захворювання собак, зустрічається в різних формах. До них відносяться фрагментований медіальний ліктьовий короноїдний відросток (FCP), ізольований анконеальний відросток (IPA) і остеохондроз (OCD). Усі ці захворювання є хворобами, пов’язаними з ростом, які, на жаль, неможливо вилікувати.

FCP та OCD є одними з найпоширеніших причин кульгавості у молодих собак. Зазвичай вони відбуваються між 4 і 5 місяцями, коли собака знаходиться в центральній фазі росту.

Причини та поширеність захворювання

Собаки хворіють приблизно вдвічі частіше, ніж самки, оскільки вони ростуть швидше. Такі фактори, як посилене фізичне навантаження та годування мінеральними добавками, які прискорюють ріст, також можуть сприяти захворюванню.

Деякі породи, такі як лабрадори та золотисті ретривери, бернські зенненхунди, німецькі вівчарки, гігантські шнауцери, ньюфаундленди та ротвейлери, особливо чутливі до захворювання. Але і змішані породи хворіють цією формою дисплазії частіше.

(C) https://www.fitzpatrickreferrals.co.uk/orthopaedic/canine-elbow-dysplasia/

Які породи собак особливо постраждали і чому?

Захворюваність на дисплазію ліктьового суглоба нерівномірно розподілена між усіма породами собак. Натомість хвороба демонструє чітку расову специфіку. Насправді деякі породи собак частіше страждають від цієї хвороби через їх генетичну схильність і будову тіла.

1. Лабрадори ретривери

Лабрадори-ретривери є однією з порід, які найчастіше страждають від дисплазії ліктьового суглоба. Це пов’язано з генетичною схильністю цієї породи до цього захворювання. Крім того, розмір і вага лабрадорів також можуть сприяти підвищенню ризику дисплазії ліктя.

2. Ротвейлери

Ротвейлери також схильні до дисплазії ліктьового суглоба. Подібно до лабрадорів-ретріверів, це пов’язано з їхнім генетичним складом, а також розміром і вагою, що може призвести до підвищеного навантаження на суглоби.

3. Сенбернар

Сенбернар — велика і важка порода собак, яка схильна до ряду проблем із суглобами, включаючи дисплазію ліктя. Їх швидке зростання і велика вага можуть збільшити навантаження на суглоби і підвищити ризик дисплазії ліктя.

4. Німецькі вівчарки

Німецькі вівчарки - ще одна порода, яка часто страждає від дисплазії ліктя. У цієї породи хвороба може бути пов’язана з генетичними факторами, а також із структурою тіла та тим, як ці собаки займаються фізичними вправами та стресом.

5. Золотисті ретривери

Золотисті ретривери також схильні до дисплазії ліктя, в першу чергу через їх генетичної схильності. Тут також може зіграти роль розмір і вага породи.

6. Ньюфаундленд

Ньюфаундленди - велика і важка порода собак, яка схильна до різноманітних проблем із суглобами, включаючи дисплазію ліктя. Розмір, вага та структура тіла цих собак можуть спричинити підвищене навантаження на суглоби та збільшити ризик дисплазії ліктя.

Важливо відзначити, що хоча ці породи мають підвищений ризик розвитку дисплазії ліктя, будь-яка собака, незалежно від породи, може страждати від цього захворювання. Щоб зменшити поширеність цього захворювання серед порід групи ризику, необхідні комплексний контроль розведення та цільові програми розведення.

Симптоми та діагностика ФЦП та ОКР

FCP та OCD призводять до болю, який може варіюватися від легкої до сильної кульгавості. Якщо захворювання протікає з обох сторін, може спостерігатися скута хода і небажання рухатися.

Діагноз «дисплазія ліктьового суглоба» можна поставити тільки при клінічному огляді собаки. На зміну попереднім рентгенівським дослідженням прийшла сучасна діагностика, така як комп’ютерна томографія

Терапія і прогноз

Консервативне лікування

Консервативне лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак спрямоване на полегшення клінічних симптомів, поліпшення якості життя тварини та уповільнення прогресування захворювання. Він включає в себе кілька аспектів:

1. Контроль ваги: ​​собаки із зайвою вагою піддаються більшому ризику ортопедичних захворювань, таких як дисплазія ліктя. Додаткова вага створює навантаження на суглоби та може погіршити симптоми. Таким чином, центральним аспектом консервативного лікування є правильний контроль ваги, який включає збалансовану дієту та регулярні фізичні вправи.
2. Фізіотерапія та реабілітація: фізіотерапевтичні заходи можуть допомогти зберегти або покращити рухливість суглобів, полегшити біль і зберегти або наростити м’язову масу. Це може включати вправи для зміцнення м’язів, масажі, гідротерапевтичні заходи, такі як підводні бігові доріжки та цілеспрямовані рухові терапії.
3. Усунення болю: дисплазія ліктьового суглоба у собак часто супроводжується сильним болем. Тому ефективне лікування болю є ще одним важливим аспектом консервативного лікування. Це може включати застосування знеболюючих і протизапальних препаратів, використання спеціальних дієт, багатих омега-3 жирними кислотами, або альтернативні методи лікування, такі як акупунктура.
4. Зміна фізичної активності: може знадобитися скорегувати фізичну активність собаки, щоб уникнути подальшого пошкодження ураженого суглоба. Це може означати, що слід обмежити або уникати певних видів діяльності, які сильно навантажують суглоби, таких як стрибки або швидкий біг. Замість цього слід зосередитися на контрольованих, м’яких рухах, таких як ті, що спостерігаються під час ходьби або плавання.

Важливо відзначити, що консервативне лікування дисплазії ліктьового суглоба собаки є постійним процесом, який вимагає тісної співпраці між ветеринаром і власником собаки. Також важливо, щоб лікування було адаптоване до окремої собаки, оскільки ефективність різних заходів може відрізнятися від собаки до собаки. У важких випадках дисплазії ліктьового суглоба або коли консервативне лікування не забезпечує достатнього поліпшення, можна розглянути хірургічне втручання.

Хірургічне лікування дисплазії ліктьового суглоба

У важких випадках дисплазії ліктя хірургічне лікування може бути необхідним заходом для полегшення страждань собаки та покращення якості її життя. Нижче ми представляємо різні хірургічні процедури, які можна застосовувати при дисплазії ліктя.

1. Видалення осколка

Видалення фрагмента, яке також називають фрагментектомією, є широко використовуваним методом лікування FCP. Вільний фрагмент, який викликає біль і запалення в суглобі, видаляється хірургічним шляхом. Операція проводиться артроскопічно, тобто через невеликі розрізи шкіри та за допомогою камери, що мінімізує навантаження на тварину.

2. Субтотальна короноїдектомія

Субтотальна короноїдектомія — це спеціалізована хірургічна процедура, розроблена спеціально для лікування ФЦП. Під час цієї операції практично повністю видаляють медіальний вінцевий відросток ліктьової кістки, який уражений. Мета — зменшити навантаження на суглоб і полегшити біль.

3. Процедура звільнення біцепса (відрижка)

Процедура звільнення біцепса — це хірургічна процедура, яка використовується для лікування FCP та інших форм дисплазії ліктя. Під час цієї операції прикріплення сухожилля біцепса звільняється в радіусі, щоб зменшити тиск на суглоб і покращити рухливість.

4. Ковзна плечова остеотомія (SHO)

Ковзна остеотомія плечової кістки – це більш складна операція, призначена для розподілу навантаження на ліктьовий суглоб, запобігання болю та подальшого пошкодження. Плечова кістка (плечова кістка) розрізається під певним кутом і потім фіксується в новому положенні.

5. Проксимальна відвідна ліктьова остеотомія (PAUL)

Хірургія PAUL — це процедура лікування дисплазії ліктя, яка зменшує тиск на лікоть шляхом цілеспрямованого зміщення та фіксації ліктьової кістки. Ця процедура може бути особливо корисною для собак із серйозною дисконгруентністю суглобів.

6. Подвійна коса остеотомія за Фіцпатріком

Подвійна коса остеотомія за Фіцпатріком є ​​передовим методом лікування дисплазії ліктя. Це передбачає розрізання ліктьової кістки в двох місцях і фіксацію її в новому положенні для забезпечення кращого прилягання та функціонування суглоба.

Кожна з цих операцій вимагає спеціального догляду та реабілітації для досягнення найкращого результату. Важливо, щоб собака ретельно доглядала після операції та контролювала її рух. Фізіотерапія та цілеспрямовані вправи можуть підтримати процес загоєння та допомогти відновити рухливість і силу суглоба.

Догляд і реабілітація

Після операції важливо, щоб собака отримувала належний відпочинок, щоб допомогти загоєнню. У той же час м’яка ЛФК корисна для підтримки рухливості суглобів і запобігання руйнуванню м’язів. Приблизно через два-три тижні програму вправ можна повільно збільшувати.

Прогноз після успішної операції в цілому сприятливий. При належному подальшому догляді та продовженні фізіотерапії більшість собак можуть відновити майже нормальну рухливість. Однак у деяких собак прогресуючий остеоартрит все ще може бути.

профілактика

Профілактичні заходи можуть зменшити ризик розвитку FCP та OCD у сприйнятливих собак. До них належать:

1. Здорова дієта: збалансована та багата поживними речовинами їжа, яка не прискорює без потреби ріст, є корисною.
2. Регулярні вправи: помірні та регулярні вправи можуть допомогти підтримувати здоровий ріст і запобігти надмірному навантаженню суглобів.
3. Рання діагностика: регулярні ветеринарні огляди можуть виявити ранні ознаки хвороби та забезпечити своєчасне втручання.
4. Племінний відбір: для порід, сприйнятливих до цих захворювань, під час розведення слід бути обережним, щоб використовувати здорових батьків, щоб мінімізувати ризик успадкування.

Важливо зауважити, що ці заходи не гарантують, що собака не розвине FCP або OCD, але вони можуть зменшити ризик і допомогти собаці жити якомога довше та здоровіше.

Часті запитання про дисплазію ліктьового суглоба у собак

Короткий опис дисплазії ліктя у собак

Дисплазія ліктьового суглоба у собак - складне ортопедичне захворювання, що складається з різноманітних порушень розвитку та анатомічних змін ліктьового суглоба. Дисплазія ліктьового суглоба собаки передбачає аномальний розвиток ліктьового суглоба, що може призвести до болю, кульгавості та, зрештою, до хронічного остеоартриту.

Існують різні фактори, які можуть сприяти розвитку дисплазії ліктя у собак. Окрім генетичних факторів, певну роль можуть відігравати екологічні умови, дієта та фізичний стрес. Наприклад, фаза швидкого росту у великих і швидкозростаючих порід собак часто пов’язана з розвитком ліктьової дисплазії у собак.

Діагноз дисплазії ліктьового суглоба у собак зазвичай ставиться шляхом поєднання клінічних обстежень і візуалізаційних тестів, таких як рентген або комп’ютерна томографія (КТ). Під час тестування на дисплазію ліктьового суглоба у собак уражену тварину оглядають на ознаки болю та обмеження рухів, а також роблять рентген або комп’ютерну томографію, щоб виявити зміни в суглобі.

Лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак залежить від тяжкості захворювання та загального стану здоров’я собаки. Він може включати консервативні заходи, такі як фізіотерапія, контроль ваги та знеболення, а також хірургічні втручання, якщо хвороба прогресує та серйозно впливає на якість життя собаки.

Важливо підкреслити, що прогноз дисплазії ліктьового суглоба у собак є різним і залежить від багатьох факторів, включаючи тяжкість захворювання, час діагностики та тип лікування. Однак при ранній діагностиці та відповідному лікуванні якість життя собаки з дисплазією ліктьового суглоба часто можна значно покращити.

Що стосується профілактики дисплазії ліктьового суглоба у собак, важливо покладатися на комплексний контроль розведення та цільові програми розведення, щоб зменшити поширеність цього захворювання серед порід групи ризику. Крім того, власники собак повинні переконатися, що їхні вихованці мають збалансоване харчування та належні фізичні вправи, щоб мінімізувати ризик дисплазії ліктьового суглоба у собак.

Дисплазія ліктьового суглоба собаки є серйозним захворюванням, яке потребує відповідної медичної допомоги. Краще розуміючи цю хворобу та вживаючи відповідних заходів профілактики та лікування, власники собак можуть допомогти мінімізувати страждання своїх тварин і покращити якість їхнього життя.